Ось і кінець твого/вашого ідеального кохання
Ти взагалі дивувалася своїй здатності любити
когось. Краще б захопилася отак читанням
Цікавої/нової книги. Ніж думати як тепер це все пережити.
Адже йому відверто начхати і про це говорить
Напевне пів світу. Перебільшено звичайно і важко
Усвідомити,що він до тебе вже не подзвонить
Хіба,якщо буде нестерпно … Читати більше...
Моя любовь, мой голос, что меня тревожит,
Так трепетно бежит по коже,
Моя любовь.
Моя любовь, тоска по твоему виденью,
Полночным наполняет бдением,
Всю жизнь мою.
Моя любовь, столь ласковы её объятья,
Словно касания шёлка в платье.
Моя любовь… – Источник моего творения,
Мой каждый день, отдохновение.
Моя любовь, мой философский камень,
За … Читати більше...
Що було все до тебе,
пролив, зажав в кулак,
відпустив просто неба,
неволі крику постулат.
За твої ховаюсь крила,
опинившись поруч у диханні,
що мені одному їх відкрила,
у своєму танемо бажанні.
Сил немає шепотіти,
мені у спокусі на устах
твоє ім’я, і йому радіти
вказало серце у думках.
Звертаю погляд до весни,
не плачуть затаєні сніжини,
мружусь ще від хол… Читати більше...
Мене притягує дівчина чарівна
Розумом і красою володіє вона
Обожнюю я карі очі її
Таких очей я ніколи небачив у житті
Люблю я мелозвучний голос її
З ним незрівняються навіть соловї
Так як і я вона тварин полюбляє
Йорширського терєра бажає
Красиву фігуру має вона
Але нажаль зімною вона негуляє
В мою сторону навіть погляд не поведе
Мрію сказати її я люблю тебе
Св… Читати більше...
Заберіть мене звідси.
Тут пахне зрадою
і духами від Коко Шанель.
Заберіть мене звідси.
Як завжди скажу вам,
що сонце блідне і закінчується день.
Заберіть мене звідси
туди , де сірий дим
заповняє кімнату і простір всіх моїх легень.
Заберіть мене звідси.
Я знаю – зайвий тут.
автор: Андрій Чернявський… Читати більше...
Це ейфорія з присмаком зла.
Занадто жадібно ковтаю дози,
немовби хтось додав туди вина,
а я сиджу і уявляю твої пози.
Це злива літом в спеку дня,
а всі тікають – боягузи…
Не з цукру ваші кам’яні серця,
і не мені судити вчинки Юди.
Ця мрія, мов малесеньке зерня –
посадивши, переросте морози,
і аж до самого кінця
ростиме в серці померлої своб… Читати більше...
У сутінках ночі все блукає,
Крадучись між гіллями душі,
Спокійно місяць споглядає,
На марні подвиги лівші.
І серце жаль її стискає,
І крики здавлює в устах,
Безмовним голосом благає,
Послати образ його в снах.
А, він далеко десь не знає,
Соромлячись отих своїх чуттів,
Що вона його так віддано чекає,
Помре, аби лиш він схотів.
Із тої миті спокою не має,
Мов віч… Читати більше...
Ось і зірка ще одна упала…
І день осінній знов погас!
Вона жила і не зважала,
На те , що проминув той час…
Коли мрії всі збуваються,
Чудним розмаєм кольорів,
Коли молодим іще зітхається,
Палітрою прекрасних почуттів!
Ось і зірка ще одна упала,
А бажання так і не збулось!
Не втрачайте мрії зрання,
Щоб жаліть не довелось!
Тепер вже пізно, вже не має,
Того задору, відч… Читати більше...
Вона була така стара,
Вона завчасно постаріла,
Вона ходила, мов мара,
Ужитись в світі не зуміла.
Вона була ще молода,
Але на скронях посивіла,
І не бриніла в ній вода,
Джерельця найти не вміла.
Отак, пустопаш і жила,
Від цього зовсім не зітхала,
Працювала в світі, як бджола,
І Долі іншої не знала…
Чи може хто її спасе,
І очі в світ її відкриє?
Чи хто водиці підн… Читати більше...