sea…©

розтанув спогад і лише муркоче сум
затихла музика – у вухах німий шум..
все розмішалось та й немає кольорів
малюнок вицвів, хтось комусь не допоміг…

сплили хвилини – відлік часу на нулі
і тихо так, мій корабель на мілині
парус додолу, на нашім морі повний штиль
на думці осінь, а на губах твоя ваніль..

затерлись сльози, розчинилася печаль
завмерли люди, чи, не зовсім, чи нажаль
чи на самотність, чи на любов, чи на ніщо?
так непомітно все пройшло, ах, все пройшло..

і вже не знаю де початок того дня
коли на мить замовкла вся жива земля..
лишень на мить, коли впустила дотик твій
лише секунда – і я тут, …в пустелі цій…

розстанув спогад і лише муркоче сум..
закрились очі, я вже далеко від тих дум..
та так далеко, що і себе я не знайдУ
душею й тілом огорнувши мілину…

присвячується всім загубленим і не знайденим і тим, кого не шукали…