Я сам живу, сам іду

Я сам живу, сам іду
шлях довгий чи короткий
завжди тягне час і свободу
вільний та нестямно одинокий
живеш, різниці не бачиш
день сьогодні який – кричиш.

Кожна хвилина, кожна думка
все одне і теж уже стільки років
вже й часу скочила нитка прудка
скільки зроблено вже тих кроків
А все одно на місці одному крутися
бійся бійся впасти, зірватися.

Чому боятися, все ж таки один,
ні з ким і заговорити нема
Ніде нікого, лише лік годин
вибиває годинник задарма.
Крики серця його кричать у шестернях
бються вони розтерзані по днях.

Але ж як тихо і спокійно на самоті
чути як дихає земля у світлі
як місяць лине у темені дрімоті
і качається листя на гіллі.
вітер тихо собі повіває
про все на світі серце забуває.

Чого ж хоче той, що тишу любить,
а самотності боїться неначе смерті
той, що себе просто так губить
сам не знає хто він нарешті
Чому вибір такий складний
чому життя шлях такий сумний.

Вибирай, завжди щось шукай
та де той шлях, та наука
біжи, доганяй, голосно гукай
можливо це життя лише шутка
можливо проснусь колись і побачу,
що побачу, того ніколи не пробачу.

Ти була єдиним чим я жив
та пройде ще 2 роки
забуду: і де ти я вже забув
стихнуть тихі твої кроки
дихання твоє спокійне і солодке
було те життя таке коротке.

Зараз воно довго тягнеться
кожен день цих 3 років
іде позаду так собі волочиться
і серця вже не чути стуків
лиш мертві подихи живуть
лиш сни тих днів перед очима пливуть.

автор: Володимир Тромсюк