В заплутаних сітях,що душать мене
я крізь дірочки бачу свободу,
не потрібно кричати,щоб чути тебе
й кип”ятити остуджену воду…
в закованих чарах,літати не так,
але вірити в дрІбочки солі,
не потрібно на лініях бачити знак
і шукати перлинку у морі
намальовані очі,сліпі без життя
крізь шпаринки я бачу страждання
і не варто шукати назад вороття,
якщо в горлі застрягло мовчання..
я в зажурених вітах,що тиснуть на світ
відчуваю полегшену втому
зупинись,не рахуючи пройдених літ-
ти потрібен усім і нікому…
в заплутаних сітях, нас час розведе!
я крізь дірочки бачу свободу!
І НЕ треба кричать,щоб вернути мене
й кип”ятити остуджену воду………
присвячується,коли вже холодно,тоді і присвячується…