Утро. Сыро. Зябко. Пасмурно. Противно. Зашел. Прошаркал ногами по коридору. Хлопнул дверью. Никого нет еще на работе. Хорошоооо! Выпью хоть чашечку чего-нибудь горячего….Чайник вскипел, бурлящий кипяток, взбудоражил порошок на донышке кружки, закружил его в невероятном танце и, в неудержимом порыве выплеснулся на ружу…ааа-йй̷… Читати більше...
Накипіло, настільки накипіло дорогі мої що аж хочеться зірватись і бігти десь в високі гори, дрімучі ліси, щоб не бачити, не дивитись на то все лиходійство, антинормальність та моральну матеріальність, яка поміщується рівно в велику базарну сумку якоїсь замурзаної бабусі котра пробує, і їй таки вдається залізти у львівську маршрутку щоб доїхати до вокз… Читати більше...
Якби мене спитали скільки мені років, я би напевно відповів правду, бо я у повному розквіті сил, хоч і не маю на доказ того відповідних документів. Розквіт сил, то авжеж добре, але у чому, скажіть мені, прикол квітці розквітати серед розораного поля. Розоране поле, як ви авжеж розумієте, то моє оточення. Розоране покоління, сказав би я.
От Андрій “Дрон… Читати більше...
Дівчина була явно азіатка, з роскосими очисями, милим акцентом та неймовірно маленьким ртом. Саме дивлячись на нього намагаюсь збагнути звідкіля я можу її знати, та і якого хєра взагалі ми сидимо у цій аудиаторії, вкриті простирадлом, а вона щось мені щебече? І де це видано взагалі – із простирадлом, – і сидимо!? А щебече певно щось важливе, б… Читати більше...
Із ним ми познайомились рік тому, якраз я йшов на останню пару в універ. Хоча не варто думати про мене так погано, на пари я авжеж не збирався взагалі, але погода видалась прекрасна і я вирішив – чому б не позасмагати своє не ображене загаром обличчя. Коли я вже був саме у низу яру, і до фільтру лишалось трагічні дві тяги, я побачив його, він кволо зпускався … Читати більше...