Петро Радейко – В затінку стокротка мліє

В затінку стокротка мліє,
Моє серце студеніє,
На узліссі – спів і щебет.
Чом змовка у серці трепет?

Гей рости, стосила ниво!
Над тобою кинусь живо,
Ніби жайвір стоголосо,
І торкне грудей колосся,

Збудить пісню, залоскоче,
Моє серце затріпоче
І од ласки й благодаті
Буде з вітром щебетати.

Впадуть тіні на долини,
Промінь пестити покине.
Не хиліться, колосочки,
Не журіться в холодочку!