Вірші Петра Радейка Петро Радейко Не журись, що сонце у клуні Веду розмову з серцем В затінку стокротка мліє Болить мені, коли згадаю… Як завжди, ми з тобою розминемось Громи гуділи в нього за спиною Коли настане тиха ніч