Олена Довганюк – Щось хвилює моє серце без упину…

П’ятниці 13 присвячується.

Щось хвилює моє серце без упину,
Щось мій тривожить спокій мить у мить.
Не заспокоїти мене ні на хвилину
В очах жаданий образ загорить.

І тут мій погляд раптом зупинився.
І,мабуть,також секунди дві
На мене загадково ти дивився,
Й розвелися наші погляди прямі.

Що потім я дізналась,здивувався,
Побачивши мене ти перший раз.
І,мабуть,ще тоді ти здогадався
Що ніхто більш не розлучить нас.

Відтоді кожен день був особливий,
А ніч вже не була така пуста,
Бо голос чула твій я не зрадливий
І сяяла твоя в нім простота.

В кожнім слові впізнавала я себе.
І мої,здавалось,ти думки читаєш.
За це і покохала я тебе,
Ти десятки мене років ніби знаєш.

З сліпим говорила я вікном
У ньому твій голос почувши.
Я хочу огорнутись теплим сном,
Його вібрацію лунку почувши.

Що він шептатиме у сутінку мені
Дивну мелодію,для серця насолоду,
Коли світло не побачу на стіні,
Тоді відчую знову я свободу.

І знову ми залишимось самі
І лиш для нас ця тиша заспіває,
І очі твої бачу лиш одні,
І час наш разом чую як минає.

Й серце не відчує вже сильніше,
Й душа,здавалось так не полетить,
Якщо поряд зі мною буде інше,
Неприборканою пристрастю горить.

Так багато тобі хочу розказати,
Та мені не вистачить,як завжди слів.
Та все ж змогла подарувати
Тобі те все,що ти давно хотів.

(с) Мілена

12.01.2013