Олена Довганюк – Мені б безжальності краплину…

Мені б безжальності краплину
Й байдужості міцніший щит
Втопить в мені оту частину,
Що від гострих слів болить.

Скував надовго холод руки
І вуста навік зімкнув
Й перетворив всі дні на муки,
Як мене лиш раз торкнув.

Світ в очах моїх тьмяніє
Й тане погляд мій німий,
Душа лиш,шкода не черствіє
І глушить крик,живе що в ній.

Та кожен погляд,кожен звук,
Що я побачу,чи почую
Несе безмежну кількість мук,
Що скоро на собі відчую.

Прийдуть часи,і нові люди
Й нові місця в життя ввійдуть,
А старі мене забудуть,
Навік в минуле відійдуть.

Я піду у світ за очі,
Хоча,ні,я вже є там…
Вирушаю я щоночі
У мандрівку по світам.

(с) Мілена

31.01.2013