Богдана Лапченко
- З жахливих думок складаються відчай і втома…
- Я врятую тебе від самого себе…
- Втратив усе і не маєш нічого натомість…
- Ідіоти блукають вулицями…
- Втома огорне шаликом плечі…
- Фарбованим літом сміються троянди…
- Мій тату, я тебе не знаю…
- Мій тато – це ота велика зірка…
- Коли у мене буде донечка…
- Хочу цукерок і… алкоголю…
- Іноді ми забуваєм про всесвіт…
- Он бачиш – стоїть за спиною…
- Мертвим душам нічого не сниться…
- Я їду від тебе, я мчу навпростець…
- Кожен з нас по-своєму самотній…
- Пиши мені листи…
- Люди бувають дивні і чудні…
- Ти – свідок вчорашніх баталій…
- Я не знатиму, напевно, імені твого сьогодні…
- Мої ніженьки босі…
- Мені сьогодні снився дивний сон…
- Я забула про літо…
- А там у мене гори…
- Скільки чистих сторінок щоденно бруднять…
- Вчорашнє сонце висушило сльози…
- Ти думаєш, ти їм потрібна?..
- В моїй квартирі більш тебе нема…
- Вулкан кипів, просивсь на волю…
- Для долі – мить, для нас безмежність…
- Ми на коліна ставили Любов…
- Можливо сумує ця осінь у місті…
- А теплий вітер вмить розвіє втому…
- А в результаті – тиша, поділена на два…
- Залюблена до німоти…
- Іноді ми забуваєм про всесвіт…
- Убити словом – гірше леза…
- Інтервали в словах і паузи в діях…
- Он бачиш – стоїть за спиною…
- Мертвим душам нічого не сниться…
- Я їду від тебе, я мчу навпростець…
