Богдана Лапченко – Для долі – мить, для нас безмежність…

Для долі – мить, для нас безмежність.
Кричи. Тебе ніхто не чує.
Любов, наркотики – залежність.
І ці пігулки не лікують.
Палати світлі, ліжка чисті,
А хворих вдосталь, щоб гуляти.
Усі думки тут дуже стислі,
Щоб довго мізки не ламати.
А якщо випишуть? Куди там!
Це ж тільки ви у нас здорові!
От, на кордоні платять мито,
А ми платили щось Любові?

Меню