Заглибившись в книжку,читаєш у ліжку.
Здається,що зовні ти просто мовчиш,
та кришку відкривши твоєї душі ,
вогняна пара та спалах емоцій
щось нам доносить,тихо кричить.
Зкраєчку сумно дивлюся на кішку,
ти ж бо уваги мені не даси .
Я зрозуміла, що ти вже не пішка.
Полум’я бою хоча б погаси
Бачу супротив у кожному кроці.
Не помічаєш правила гри.
Ти наче мишка загнана в діжку.
Без крові воюєш проти нудьги.
автор: Анастасія Марчук