За Україну! (народна пісня)

За Україну
З огнем завзяття
Рушаймо, браття,
Всі вперед!
Слушний час
Кличе нас,
Ну-ж бо враз
Сповнять святий наказ!

Приспів:
За Україну, за її долю,
За честь і волю, за народ.

Ганебні пута
Ми вже порвали
І зруйнували
Царський трон!
З-під ярем
І з тюрем,
Де був гніт,
Ми йдем на вольний світ!

О Україно!
О рідна Ненько,
Тобі вірненько
Присягаєм:
Серця кров
І любов
Все тобі
Віддати в боротьбі.

Вперед же, браття!
Наш прапор має
І сонце сяє
Нам в очах!
Дружний тиск,
Зброї блиск,
Кари гнів,
І з ним свобідний спів.

Примітки:

  • 1. Весна 1917 р., м. Київ.
  • 2. Текст подаємо за публікацією у часописі “Вістник СВУ” (Відень, 1917, 28 жовт., с. 695). Ноти – “Сурма” (1922, с. 147). Мелодія, вважав композитор і музикознавець Б. Вахнянин, запозичена (Вахнянин, 1937, ч. 48).
    Від лютого до квітня 1917 р. Українські січові стрільці перебували на позиціях під селом Куропатники (тепер Бережанський р-н Тернопільської обл.). Саме там вони мали можливість не тільки бачити “противника” зблизька, а й спілкуватися з українцями царсько-російської армії. Очевидно, внаслідок взаємного обміну пресою, що швидко стало масовим явищем, потрапив до стрільців вірш М. Вороного. Марш був опублікований у 1917 р. в одному з перших номерів “Народної волі”. Цей київський часопис обстоював позиції Української Центральної Ради й виступав за самостійницькі змагання. Того ж року текст передруковано у “Календарику для Січових стрільців і жовнірів-українців на 1918 р.” (Відень, 1917, с. 31-33).
    Ця патріотична пісня поета “з України” (із приміт.) була визначальною у дні вагань українського січового стрілецтва. Гостро стояло: “Кому присягати на вірність? Чи йти за Австрією, чи приєднуватись до молодої Української держави?” Слова: “О Україно! О люба ненько! Тобі вірненько присягнем!” – давали відповідь на болюче питання.
    Поширившись серед стрільців, пісня міцно ввійшла у репертуар багатьох тогочасних військових з’єднань українців: і галичан, і наддніпрянців (із приміт. у “Сурмі”), бо актуальною залишалась головна політична мета, наголошена в рефрені – боротьба “за Україну, за її волю…”.
    Муз. обробки: Ярославенко, 1931 (соло, міш. хор), Вахнянин, 1937 (міш., чол., дит. хор), Чоловський, 1994, с. 53-54.
    Сьогодні пісня займає чільне місце у репертуарі військовиків та їх молодої генерації, зокрема, побутує у середовищі курсантів Львівського юридичного інституту МВС України, Ліцею ім. Героїв Крут та ін.

українські народні пісні