…Подарувала ти мені життя…
Із самого народження зі мною,
Свою любов мені лиш віддавала,
Від лих земних мене оберігала.
Ти берегла мене у свому серці,
Твоїх очей два голубих озерця,
Теплом і спокоєм огорнуть душу й серце,
Немов пташині, ти відкриєш дверці…
Й полинути від тебе мушу…
Та долоню твою я не відпущу…
Берегла мене ти від усього світу,
Душа твоя із квітки цвіту,
А серце із кришталю неба –
мені твою лиш усмішку побачить треба!
В твоїх очах тонула я малою,
Ти янголом моїм була,
Коли лишалась я самою,
У снах моїх мене ти берегла.
Ти бачила мій сміх і сльози,
Мою ти біль душила у собі,
Коли мене лякали страшні грози
Слова підтримки шептала ти мені…
Я виростала, ти ж сивіла,
Мамо! Ти все життя дала мені,
Коли від відчаю ти мліла,
Тримала все це у собі…
Ти завжди сонцем грітимеш мене,
Промінням ясним в душу проника…
І все життя твоє земне,
З думок моїх ніколи не зника!