Юрій Іздрик – Так багато очей у потрісканій стелі…

так багато очей у потрісканій стелі
так багато зіниць на нічних небесах
я хотів би жити в безлюдній пустелі
я хотів би бути пустелею сам

я ховав би сліди твої кварцом і вітром
напував би тебе водою оаз
а вигадлива fata morgana з повітря
будувала б міста нам – по місту на раз

і щодня нас вітала б нова столиця
невідомих облич і незнаних імен
було б небо там в зорях а не в зіницях
а за зорями – сотні нових ойкумен..

але fata morgana – лиш fata morgana
затискаєш пустелю у жменю пусту –
витікає пісок і зникає кохана
у зіницях чужих як вода у піску

і зникають сліди і оази і скелі
і міста і криниці і зорі з криниць

залишається ніч
залишається стеля
залишаюся я
назавжди
горілиць

автор: Юрій Іздрик

Так багато очей у потрісканій стелі...