Юрій Андрухович – Нашіптування з віків

“В 1885 р. Франц-Йосиф відвідав знову
Замок у вечірній порі, в каварні гостила
його шляхта, з балькону каварні цісар ог-
лядав
ілюмінацію Львова на його честь”.

І. Крип’якевич
“Історичні проходи по Львові”

Мій цісарю, хвала тобі — яка щаслива нація,
що ти ступив на наш пісок вечірньої пори.
Кущем небесним зацвіла ясна ілюмінація,
остроги в тебе срібляні. Ти дивишся з гори.

І дим ракетниць очі їсть — яке палке зворушення!
У церемонімайстра з напруги карк упрів.
Ми всі готові хоч на смерть, мов посполите рушення,
і сльози капають з очей гицлів та шандарів.

(Наш загумінок став як сад. Петардами і бомбами
обстріляно небесне дно для більшої краси.
Оркестри віддано ревли тромбонами і тромбами,
Повії прагли неґліже і пудрили носи).

Ілюмінація! Оркестр! Волаємо і граємо —
цісарська доля — наче сфінкс, і що вона пошле? —
чуму, пожежу чи війну, небіжчика в Сараєво,
тож веселися, цісарю, ти ще дитя мале!

Ще маєш білого коня і капелюха з перами,
твердиня влади, мов горіх, імперія без меж,
таємно вішаєш когось, обдурюєш паперами,
і де ще той двадцятий вік, в якому ти помреш?..

автор: Юрій Андрухович