Від осені на пам’ять тільки спогади,
холодні вечори, що переходять в зиму…
лишилися дерева гордими,
ховаючи самотність мов за спину…
Так бракує щирості й тепла,
дороги стомлені, як завжди непорушні…
Все йде своє чергою, а я
з недосолодженою кавою на кухні…
Хвилин байдужість, й вечорів мовчання,
так в’їлися у серце ненароком…
Від осені на пам’ять сподівання,
від мене до зими півкроку…
автор: Юра Матвійчук
