Юра Матвійчук – Стомився… Кімнати пустіють, я з ними…

Стомився… Кімнати пустіють, я з ними…,
там одиноко, лиш інколи кроки чужі…
Там лишилось дитинство моє невловиме,
там я мов ще досі стою на межі…

Там тиша пронизана спогадом й вітром,
там лишилось все, як раніше було…
Там я познайомився з кривдою й світом,
і вчивсь берегти любов і тепло…

Роки пролетіли…, ось я вже дорослий…,
ще скільки пройде не забуду ніколи
все що лишилось там, де було все так просто,
ті щирі, правдиві, відкриті розмови,

той смуток, ті стіни, що знають найбільше,
якби говорити могли то сказили б…
Там все так само тепер лиш тільки тихіше,
там залишилось дитинство…, я знаю…

автор: Юра Матвійчук

Стомився… Кімнати пустіють, я з ними…