Стомлено…
Щойно 9-та година, а вже стомлено…
на небі немає сонця…. тонемо…
хоча ми не в морі й немає вітрил. Комами,
розділяємо дні, чужими долонями…
тепло-холодно,тепло-холодно…
рідна-чужа, рідна-чужа,
перехожа душа…
тебе немає, лиш пустують вулиці,
голими дерева стали ці…
добігає до снігу осінь, стомлена…
й там в зимі немає…
дотиків долонями…
рідна-чужа…
перехожа душа…
автор: Юра Матвійчук
