Переосмислити весну по – іншому…
Так зливи хочеться й мовчати в тиші,
ловити поглядом весь спокій лісу,
закутавшись в собі й в глибинах віршу…
і пити чай у роздумах про світле,
про дні котрі минули й більш не будуть,
й про те, які несправедливі люди,
і як сам ховаюся від всього світу…
Переосмислити себе й всі власні цілі,
під стукіт зливи по самотніх вікнах…
Чекати довго сонячного літа,
закутавшись в собі й в глибинах віршу…
автор: Юра Матвійчук
