Осінь…
вигнуті дороги,
розорані чорноземи…,
ліси старіють з себе скидаючи
листя мов лахи поношені…,
ріки холодні мов вени
в залежного…,
давно вже скошені
трави…

Я з нетерпінням чекаю на травень…,
та… осінь…
Світанки холодні,
як спогад про світле
лиш «бабине літо»…,
дощі звідусіль і нізвідки,
крокую швидко,
заходжу в квартиру….
…пусто…
ось і нічого…
Осінь…
ось і ні хто не чекає…
Завтра – дороги по краю…,
зранку знов зустрічаю
тебе з чаєм…
…О … сі… нь ….

автор: Юра Матвійчук

Осінь

Меню