Юля Потикевич – Та що ти тямиш, наївне дівча…

та що ти тямиш,наївне дівча,у світі,де править ненависть й жорстока байдужість
і хто завіряв тебе в тому,що все це НЕ переможе милосердя,любов і жертовність?

та коли, для чого,чому і що ти собі вигадала,вимріяла,вбила в дурну голову,
куди заховалась,де шукати тебе,в яких закутках твоєї фригідної свідомості?

навіщо вигадуєш собі хвороби,ставиш фальшиві і пафосні психо-душевні діагнози,
чому запиваєш все це стресами,депресіями,книгами,книгами і ще раз книгами?

дівчисько,любе моє дівчисько,мале,дурне,горде,розчароване і самовпевнене,
припини нити й мовчки жалітись усім перехожим,а також похмурому небу.

малечо,тримай голову вище,нарешті повір у себе і розправ завжди опущені плечі
не дивися собі під ноги й на кожен камінчик завченої давно на пам’ять дороги.

люба моя, завжди гляди в очі отим людиськам,що ховаються один від одного
і нікого не пускають на своїх душ пороги.і…будь ласка, будь завжди на сторожі.

припини дивитись на інших з осудом і звинувачувати їх у своїх драмах й турботах,
навчись сама вирішувати усі проблеми і душити власноруч виплекану гордість.

мила, не забувай вечорами закривати очі ібезперестанно мріяти,мріяти,мріяти,
покладатись на Бога,довіряти йому,людям,молитись і в краще вірити

а ще перестань боятись самої себе,не заморочуйся і безоглядно пливи за течією,
не відкидай дарунки долі й людей,бо нічого не відбувається без Божої на те волі.

і знаєш,викинь із серця усю свою впевненість у тому,що знаєш,що буде завтра
у тебе жодних шансів.ти все одно програєш у двобої з любов’ю.

P.S.
колишній собі з майбутнього.

34.07.14 р.
Х.Х. – 00:45
автор: Юля Потикевич

та що ти тямиш, наївне дівча