Юля Миргородська – Це, як змішувати фарби, їх кольори…
… – це, як змішувати фарби, їх кольори,
коли не знаєш, що і до чого.
…- це коли хтось з тобою годинами говорив,
а тобі й сказати нічого….
… – це коли совість,
зовсім безсовісна стала.
бешкетує, жбурляє, як м’ячик думки.
…- це коли ти,
як шоколадка розтала тільки від дотику.
…- це коли…
ти, мов папір,
cтерпиш, але промовчиш.
візьмеш і біль,
і кожну – кожну сльозинку.
… – це, як раптово більше за все захочеш,
іншій людині
віддати від щастя частинку.
автор: Юля Миргородська