Юля Миргородська – Це, як змішувати фарби, їх кольори…

… – це, як змішувати фарби, їх кольори,
коли не знаєш, що і до чого.
…- це коли хтось з тобою годинами говорив,
а тобі й сказати нічого….

… – це коли совість,
зовсім безсовісна стала.
бешкетує, жбурляє, як м’ячик думки.
…- це коли ти,
як шоколадка розтала тільки від дотику.
…- це коли…

ти, мов папір,
cтерпиш, але промовчиш.
візьмеш і біль,
і кожну – кожну сльозинку.
… – це, як раптово більше за все захочеш,
іншій людині
віддати від щастя частинку.

автор: Юля Миргородська