Юля Миргородська – Щось їй кричало прямо з серЕдини…

щось їй кричало прямо з серЕдини,
– тікай. хоч до біса. хоч боса. біжи.
туди, де ще теплі обійми розведені
чекають на тебе. швидко звертай туди.

щось поки бігла ойкнуло в грудях.
– півподиху й кисень потік, як ртуть.
звідки тікаєш, про тебе завтра забудуть.
та й гірше бувало. і після такого живуть.

щось шепотіло: це часто трапляється.
– правда! коли ти не з тими і поряд не ті.
щаслива тоді, коли душа опиняється
в обіймах, що не припиняли…чекати її.

автор: Юля Миргородська