Просто, знаєте,
якось у них все просто.
Є ніжності й поцілунки,
а деколи битий посуд.
Все кажеться
без красномовних звуків.
Просто її шкірі
потрібні його руки.
Просто так про неї
крім нього
не напише ніхто і ніколи.
Просто спасибі богу,
що їх таких буде двоє.
А завтра знову вокзали.
І просто дощі за ними
литимуть просто воду.
А хто і у чому винен
вони розберуться згодом.
Бо часу любити мало,
тому у таких все просто.
Тому вони мало просять, –
побути разОм
і досить.
автор: Юля Миргородська