Юля Миргородська – Коли його знайшли на краю світу…

Коли його знайшли на краю світу,
безумний, втратив своїм будням лік.
Щось бурмотів, що відчай ніде діти.
І десь є та, що носить зачіску на бік….

І щось казав, що більш таких немає.
Що всі галактики він пішки обійшов.
Де є тепер, нажаль, не пам’ятає.
Було б куди то він би й далі йшов.

То він би й біг, мати б ноги вічні.
Бо він любив так сильно й дико,
що став як віск і догорав як свічка.
Коли його знайшли він був безликим.

І замовкав,…просив води й повітря.
Пояснень спроби рвалися, як нИтки.
І падав,…і хотів перекричати вітер.
І знову йшов: вона любила маргаритки…

автор: Юля Миргородська

Коли його знайшли на краю світу...