Юлія-Ванда Мусаковська – Чотири стіни…

чотири стіни, і глухо неначе в танку,
і це фіолетове плаття старе, як світ
воно пам’ятає перші наші світанки,
де липи, немов обурені пуританки,
до нас простягали кістляві долоні віт

чотири стіни, і фото заплющить очі,
бо парко, бо тисне у скроні йому картон
і я забуваюся… просто забути хочу
неголені щоки, зовсім дитячий почерк
на шиї родимку, погляд, зухвалий тон

чотири стіни – коробка з-під черевиків,
з місцевої флори й фауни – цвіль та міль
і пилом осядуть спогади на повіки…
нечувана річ – довіритись чоловіку
і Шляхом Чумацьким
пустити його
по сіль

автор: Юлія-Ванда Мусаковська

Чотири стіни, і глухо неначе в танку