Юлія Лисенко – Ти зав’яз по груди, наче в трясовині…

Ти зав’яз по груди, наче в трясовині,
Думав, що на твердому стоїш.
Звісно, мій коханий, ми з тобою винні
За нас двох, за кожну нашу ніч.
Кожен дотик, погляд, слово, навіть думку –
Вдвох з тобою крадемо чуже.

Ми свою буденність, мов стверділу гумку,
Розрізаєм пристрасті ножем.
Біль солодкий, млосно – просто дика мука,
Що в’язнить без грат і без замка.
На подушці коси, справді, – як гадюки.
Стомлене тремтіння у руках.

автор: Юлія Лисенко

Ти зав’яз по груди, наче в трясовині...