Юлія Кириленко – Пробач

Пробач, та я, мабуть, не долюбила…
Пробач, та я, мабуть, не долюблю…
В мені розтала іскри тої сила,
Що слала пісню вітру-скрипалю.

Пробач, та я, мабуть, не залишусь,
Пробач, та я, мабуть, піти повинна.
Ти осушив до дна із серця муст,
І опустошив всі мої судини.

Пробач, та доля, мабуть, оступилась,
Пробач, що я тебе так підвела,
Та почуття купують не на виріст,
Плекають їх з душевного тепла.

Пробач, та час прощання грюка в двері,
Пробач мене за цей невдалий дубль…
Ти перезнімеш сотні нових серій,
І повернутись не захочеш навідруб.

Пробач, та я піду, ввійти щоб вчасно
В нове прийдешнє, де тебе нема.
Багаття наше без любові згасло,
Надія наша догора німа.

Пробач за все, чого вже більш не буде,
Пробач й за те, що вже давно було.
Життя іде повз тінь блідих абсурдів,
І, мов бджола, лишає скрізь жало.

автор: Юлія Кириленко