Юлія Кириленко – Горгони-вулиці пронизують міста

Горгони-вулиці пронизують міста,
Їх підперезують в один кривавий дотик…
Крізь кілометри ти протягуєш уста,
Ловлю їх крізь доріг журливі ноти.
Відомо всім, хто відстань зчаклував –
Диявол так жартує недоречно.
Так от над чим сміявся Борислав,
Ми як і він стражданнями наречені.
Відмірюю до зустрічі секунди,
В мої крокуєш подумки обійми.
Мов з марева сліпучий німб корунду,
Так ми серцями зіштовхнемося зболілими.
Зав’єш схололі руки у своїх,
І кров умить затеплиться пожежею,
Бо мій вогонь лише без тебе стих,
З тобою він спалахує мереживом.
І байдуже, що навкруги зима,
Три місяці студених за порогом,
Від холоду у мене є стіна –
Твоє палке мене зігріє слово.

автор: Юлія Кириленко