Юлія Кириленко – Два янголи

Де два світи переплітають руки,
Небесна плине лазурова світлотінь,
В чеканні, після довгої розлуки
Зустрілась дівчина із янголом святим.
Ця мить у карбі дивним поєднанням
Очей ясних, мов сяйво всіх зірок,
Вона для них і перша, і остання,
У дім свій – в рай, або в безодню крок.
Вона не може руку простягнути,
Не може він торкнутися крилом,
На них вже пов’язала доля пута,
Кривава доля, в пеклі б’є чолом.
У янгола віки, як в Аполлона,
Ще сотні літ цей світ перелітать,
А дівчина в смертельному полоні,
Їй хоч на мить такі б крилечка мать.
Вона б тоді за янголом священним
Вимірювала кожен дюйм землі,
Звільнила б душу-арештанта з пут вогненних,
Була б мов сизокрилі журавлі…
І янгол би тоді зазнав спокою,
Відчув, що з нею ще тепліше, ніж в раю,
Він вирішив: у Господа в покоях
Вимолювати доленьку свою.
Як ви всі знаєте: у Бога справ багато
Як зір на небі, на землі травин,
Тож йшли роки, лягла дівчина спати,
В землі обіймах вічні бачить сни.
Аудієнції чекає святий Янгол,
Мов ріже крила біль гострющим лезом,
Та ось зібралися всі в небі різних рангів,
Щоб винести свій вирок в лоні честі.
На троні Бог, володар справедливий,
Свій мудрий погляд сипле він на всіх,
Страшну на землю посилає зливу,
Щоб змити з дівчини народження той гріх.
О, янголе, твоя ось наречена,
Тепер і в неї крил лілейний стан,
Твоє кохання чисте і блаженне
Творить уміє сонячні дива…
Де два світи переплітають руки,
Небесна плине лазурова світлотінь,
В чеканні, після довгої розлуки
Зустрілися два янголи святі.

автор: Юлія Кириленко