Постріли. Кулі. Ніч.
Душі летять врізнобіч.
Спалахи. Морок. Жах.
Кров зріє на вітражах.
Мамо! Тату! Вже йдуть!
Квітку рум’яну зірвуть…
Я житиму в крихтах цих дат…
Хлопчику, кинь автомат!
Де ти? По тебе йду!
Руки немов у льоду…
Ні, я не вірю! Живи!
В жалобі схилились церкви…
Сьогодні так сонячно в нас,
В мого серця міцний каркас!
Я не стану до бою , прости,
Замість віршів не хочу хрести…
Матусю, вразлива я надто,
Та цими рядками крилата.
Хай звірі ковтають слину,
Буду жити, щоб жила Вкраїна.
автор: Юлія Кириленко