Слова злетіли, слова сказались –
Темниця болю, безсилля грати.
Мене так мало в мені зосталось,
І так тебе у мені багато…
Ти так бездумно мене вбиваєш,
І навіть дивно, чому я плачу…
Бо я прощаю, я знов прощаю,
І знову кидаю в себе пращу…
Бо я все нижче і все прозоріш,
Бо я щезаю, а ти не бачиш,
Бо знаєш ти , що мене не втратиш,
Що я не зможу не бути поруч,
Що так багато для мене значиш!..
Слова сказались, твердіші сталі,
Упали в душу і там заклякли…
Це просто крапля, мільйонна крапля,
Остання крапля…
автор: Юлія Холод
