Мій любий хлопчик з темрявою в грудях,
Сплетений з сарказму і дощів.
Ти у мене, ніби в ляльку вуду,
Поклав брудні думки і знов зашив.
Мій любий хлопчик з мозком замість серця,
Мій бісів одинак, мій дикий звір.
В тобі завжди було найбільше сенсу.
І, в той же час, найменше почуттів.
автор: Юлія Алейнікова
