Яна Цикнева – Я тебе не тримаю – іди…

я тебе не тримаю – іди,
вибір твій – я у ньому – безсила,
та підеш – то, вважай, назавжди,
ти один обламав мені крила.

вік страждати, скажу – не біда,
я занадто вже звикла втрачати,
хоч зсередини туга з’їда,
та тобі не потрібно це знати.

хтось колись написав не про нас,
я не вірю в “разом” і “навіки”,
розчинюся у просторі мас,
чи хтось має від відчаю ліки?

чи зуміє торкнутись душі,
серцем теплим зігріти зимою,
і хто винен, що стали чужі,
і чи зможу ще стати собою?

ти іди, і біжи, і втікай,
бо ж залишитись марно благати,
віднайди свій загублений рай,
я збрешу, що не вмію кохати.

я збрешу, що давно не одна,
і скажу, що щаслива без міри,
тільки мертва, хоч тілом жива,
тільки світ став холодним і сірим…

автор: Яна Цикнева