Як то було: вертатися додому із школи,
коли в кишені лишній простір, заповнений мною?…
Як то було: обіймати, сидівши на ракеті,
коли з дерева звисали трупики, а я до мурашок боявся самотньої смерті?
Як то було: просинатися від теплого поцілунку,
коли поруч сиділа невідома постать і тримала тебе за руку?…
Як то було: ночами ковтати пристрасть і муку,
коли за вікном мінус двадцять, а ми, не виходячи з кімнати, курим?
Як то було: безвихідно дивитись мені у вічі,
коли заплаканий стояв і викидав спогади багатолітні?…
Як то було?

автор: Андрій Чернявський

Меню