Я встала так раненько,
На небо подивиться,
А ти вже там хутенько,
Вже встиг і пожениться..
Ох, доленько – ти зла,
Зачім мені ти згаряча,
Підсунула – козла,
Ох підленька лисяча?
Чи ходе він на сінокос,
А чи дрова пиляє…
Жую жовтогарячий абрикос,
А після смак усе триває..
І десь там жіночка твоя,
Сидить у халупині…
Бодай пропала та змія,
Була б з тобою ще й донині!
автор: Іванна Сирота