Втрачена любов

Ширмою холодного мовчання
Я завісив душу. Щось не так…
Офіційне,крижане прощання.
Після цього виживають? Як?
Дощ осінній,сірий,безпросвітний
Топить душу. Втрачена любов.
Серце,ще зігріте сонцем літнім,
По інерції качає кров.
Небо у калюжах брудно-сірих,
Сірий ранок,сірий і туман.
Сірий парк.Апатія.Зневіра.
Мною рухає самообман.
Розум слухає,та серце не обдуриш,
Ніби все нормально,але ж ні:
По степах душі гуляє буря,
Нищить почуття в своїм огні.
А її заграву дощ погасить
І розмочить попіл з почуттів.
Хоч і зрячі всі, а не побачать
Мрій моїх розтоптаних слідів…

автор: Паша Голуб