Вона моє власне диво і я рятуюся нею щоразу
Вічно заклопотана і вічно стурбована
Чимось більшим аніж горошина під сьомим матрацом
Вона моє власне диво
Я блукаю нетрями сумнівів… щодо себе…
Як(!) ця зараза, ходить поруч із нею?
І не тліє, не горить і не піниться біля неї…
Моє сонце, мій вогонь, моя ти пательня.
Вона моє власне диво..
щоразу, несе прощення
Щоночі чекає до третього півня
Поки тричі він відречеться і прийде назад додому…
…заклопотана і вічно стурбована
Вона моє власне диво