Володимир Кучерявий – Заживе…

Хоч ти й маленька, сонна, мов маля,
Хоч часто дуєшся і не чекаєш,
Коли, часом, запізнююся я,
Та щось у серці зачіпаєш.

І дах мій зносить протяг в голові,
І ти ламаєш звички всі і плани,
Я пробачаю все одній тобі
І ти мене за все теж пробачаєш…

І сповнений думок я і бажань:
Побачити тебе, поговорити…
І не допитий у руках стакан,
А також він, чомусь, недорозбитий.

І недописаний мій лист, що на столі,
І не відісланий тобі він у конверті…
Ось клином в небі пролітають журавлі,
А я сьогодні щось не в такт відвертий…

Забудемо. Пройдемо. Все мине.
Пронéсемо в собі думки і плани.
На те воно і серце – заживе…
А ні – етилом ми зітремо пам’ять.

07.09.2013р.

автор: Володимир Кучерявий

журавлі