Хоч ти й маленька, сонна, мов маля,
Хоч часто дуєшся і не чекаєш,
Коли, часом, запізнююся я,
Та щось у серці зачіпаєш.
І дах мій зносить протяг в голові,
І ти ламаєш звички всі і плани,
Я пробачаю все одній тобі
І ти мене за все теж пробачаєш…
І сповнений думок я і бажань:
Побачити тебе, поговорити…
І не допитий у руках стакан,
А також він, чомусь, недорозбитий.
І недописаний мій лист, що на столі,
І не відісланий тобі він у конверті…
Ось клином в небі пролітають журавлі,
А я сьогодні щось не в такт відвертий…
Забудемо. Пройдемо. Все мине.
Пронéсемо в собі думки і плани.
На те воно і серце – заживе…
А ні – етилом ми зітремо пам’ять.
07.09.2013р.
автор: Володимир Кучерявий
