Її окутав ранішній туман,
Хоча б приємніші були його обійми,
На кухні капав металевий кран,
І трубами стікали мрії…
Їй так хотілося звичайного життя:
Без сварок, сліз, розчарування…
Мабуть, вона іще дитя,
Яке повірило в його кохання.
Вона стирала номер із «вхідних»,
Який будив її ще вчора зранку.
Сьогодні в неї буде вихідний
Насамперед від нього. До світанку.
Сьогодні почалось нове життя
Й метеликом вона до неба в’ється…
Як їй хотілося б від нього забуття
І зовсім трішечки нового серця….
11.09.2013р.
автор: Володимир Кучерявий
