Розгорнута книга буття
Лежить на моєму столі.
Ідеш від життя до життя,
Як свічка в холодній пітьмі.
На серці терновий вінець замкнувся,
І кров’ю спливло,
Та мусиш іти навпростець,
Шукати десь інше тепло.
Пройти крізь туман забуття,
Віддати частинку себе.
Минути сліпе каяття,
Спочить на окрайці небес.
Холодний осінній поріг
Зміняє одвічна зима,
І вічність закуталась в сніг,
А сил на весну вже нема.
Летіти кудись стрімголов,
Торкатись руками небес,
Знайти серед бруду любов,
Забути про слово “прогрес”.
Стомитись і впасти на сніг,
Забути про вічність і час,
Знайти свій жаданий вогонь,
Якщо він горить й ще не згас.