Далеко десь у іншім світі
Магічний суд, мов перед грою,
Зібравши всіх потрібних свідків,
На терези поставив долю.
І я сиділа там, прикута,
Не знавши в чому завинила.
Немов чиясь долоня люта
Мої вуста на мить стулила.
Суддя сидів на п’єдесталі,
Мене усе питав єхидно:
“Навіщо ж душу ти віддала,
Якщо йому це не потрібно?”
“Мені ж було лиш вісімнадцять!
Я покохала його щиро!
Я ж бо не знала, що біда ця
Мені обидва вирве крила…”
Невтішний вирок моє тіло
Закрив у темні-темні ґрати.
“За те, що віддано любило –
Серце присуджено до страти!”
Ви ж будьте люди обережні!
Ви не спішіть когось кохати.
Чужа рука тендітне серце
Вміє нещадно розбивати.
автор: Влада Гонгало
