Покидаю столичний вокзал,
на дорогу – коньяк під лимончик.
Все, що можна було, я сказав,
там, де треба було, я промовчав.
я ніколи не був пілігримом
і, тим більше, не був втікачем,
але все ж таки гримну дверима,
або винесу двері плечем.
переповнені парки і площі,
тут не буде моєї ноги.
я на пам’ять лишу найдорожче –
недокурену пачку й борги.
автор: Влад Лукащук