Віють вітри, віють буйні – Маруся Чурай

Віють вітри, віють буйні,
Аж дерева гнуться…
Ой як болить моє серце,
А сльози не ллються!

Трачу літа в лютім горі
І кінця не бачу,
Тільки тоді і полегша,
Як нишком поплачу.

Не поможуть сльози горю,
Серцю легше буде;
Хто щасливим був часочок,
Повік не забуде.

Єсть же люди, що і моїй
Завидують долі:
Чи щаслива ж та билина,
Що росте у полі?..

Що на полі, на пісочку,
Без роси на сонці…
Тяжко жити без милого
І в своїй сторонці!

“Де ти, милий, чорнобривий?
Де ти? Озовися!
Як я, бідна, тут горюю,
Прийди, подивися!

Полетіла б я до тебе,
Та крилець не маю,
Щоб побачив, як без тебе
З горя висихаю”.

До кого ж я пригорнуся
І хто приголубить,
Коли тепер нема того,
Який мене любить?..

Примітки:

  • Останні два рядки кожного куплету повторюються двічі.

українські народні пісні