У очах глибина, якій може позаздрити Всесвіт.
На чолі і між бровами люті чорна печать.
Брови вигнуті дугами. Їх вигинає досвід.
А рожеві вуста тактовно мовчать..
Та розпатлана зачіска скаже усе за неї.
Й блідість шкіри. І синій колір судин.
У руках знаменитий “Портрет Доріана Грея”.
На зап’ясті – той пристрій, що скаже, скільки годин.
А усерці пульс відбива свої довгі ритми..
Кров гаряча мерзне із швидкістю до секунд.
І вона покидає всі вироблені алгоритми,
бо душа проти світу затіяла новий бунт.
Задихається мовчки від дози чаду в повітрі.
Від відсотку синтетики у красивому одязі.
Але серце вистоїть. Серце. Воно велике,
бо його надихає колір люті у погляді.
автор: Віталія Костюк