Ти моє надзвичайне явище.
Ти торнадо. Цунамі. Тайфун.
Таємничий, неначе вогнище
і тривожний, мов звуки струн.
Ти, неначе тропічна злива.
Ти вулкан – не шкодуєш вогню.
Несподіваний й завжди можливий.
Я такого тебе люблю.
Ти. Неначе мороз по шкірі.
Ти. Немов електричний струм.
Сяйво сонця як промінь віри.
Зорепад як натхненник дум.
Ти мій вітер, моя пустеля.
Катастрофа моєї печалі.
Моє небо і моя стеля.
Ти маршрут в невідомі далі.
Особисте стихійне лихо.
Як же добре вмирати спонтанно!
Моя смерть вже не буде тихою,
вона варта величних баталій.
Я знаходжуся в епіцентрі
всіх твоїх емоційних гроз.
Завітаю до гідрометцентру.
Запитаю на завтра прогноз.
автор: Віталія Костюк
