Віталія Костюк – ми шукали кав’ярню вузькими вулицями.

ми шукали кав’ярню вузькими вулицями.
ти тримав мою руку до болю міцно.
і мурашки ішли по хребту до потилиці..
і здавалося, це триватиме вічно.

цілувались нестямно. обіймались нестримно.
ми тікали від часу, людей і себе.
хай звучить це банально і якось мейнстрімно,
та тобі шепотіла:”кохаю тебе”.

і не було кав’ярень на жодній із вулиць.
і не було коханню ні рамок, ні меж.
але серце забилось, у грудях здригнулось,
коли ти відповів мені палко: “я теж”.

автор: Віталія Костюк

ми шукали кав'ярню вузькими вулицями.