Віолетта Димна – знову підуть дощі.

знову підуть дощі.
хоч не пиши й не дихай
міниться небо і тихо
смутком спливає дім
вісім квартир із дахом
град повз підбитим птахом
падає тане
ти ж
в ліжку. не знаю чи спиш

бо замикаючи двері я пролинаю крізь отвір
вогник малий із кишені палиться гасне і вкотре
площа червоних лампадок. можна дійти наосліп
потім дивитися в очі. всі вони майже дорослі

прізвища імена
дуже багато води.
добре що я одна
тут. ти не йди.
за мною.

львівські ранкові люди вже прибирають площу
я викидаю порожню картонку
і повертаюсь з прощі.

автор: Віолетта Димна

знову підуть дощі.