Ти днями й ночами приходиш в мої думки,
І, наче примара, живеш у моєму сні…
Дозволь же хоч раз зробити все навпаки:
Віддатись в полон чужій, не твоїй весні…
Давно вже не ті. Прошу тебе: відпусти.
Вже досить оцих сумних, непотрібних драм.
Благаю: спали всі фото і всі листи,
В яких іще «ми» живемо одним життям…
автор: Вікторія Шевченко
